Жебрачка
Сухеньку постать жінки постарілої
Я бачила йдучи у магазин.
Їй років, мабуть, дев`яносто з мріями
Але, чи був щасливий хоч один.
Стояла мовчки, простягала рученьку,
А пальці ревматизм їй покрутив.
Це не шахрайка, ні! - Стара бабусенька,
Яку життєвий часоплин згубив.
В очах ні злості, ні жалю, ні розпачу,
Лише смиренність і легка журба.
Втомилась жити в старості й убогості,
Але й Господь іще не забира.
Чистеньке платтячко, хоч і не новеє,
Умите й часом зморщене лице...
І лише зрідка молодик вгодований
В долоню здачу з копійок тицьне.
Як жила ти, Тодоско чи Лукерочко?
Були ж колись і юність і любов...
А зараз - п`ять копійок і цукерочка
І в голові лиш тексти молитов.
Пройшли роки. Ти вже нагостювалася
І повернулась в дім на небеса.
Потоком світла з легкістю всміхаєшся,
Бо повернулись юність і краса.
07.11.2013
