23.07.2014 11:15
18+
392
    
  15 | 15  
 © Ганна Коназюк

Як полин

Як полин

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Чи думав хлопчик, граючи в війну

Що доведеться друга поховати

І автомата справжнього тримати, 

Закарбувавши поглядом труну...


Чи мати знала вбитого хлопчини, 

Коли приклала вперше до грудей, -

Війна схоронить вихором смертей

В двадцятий рік на синові родини...


І хочеться від розпачу волати, 

Бо правди смак такий, немов полин.

Провідати могилу йде не син, 

А згорблена, стара і сива мати...



Київ, 29.07.14

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.08.2014 20:50  Світлана Рачинська => © 

Дякую за вірш. Полин і чорна биль над Україною , як у Біблії. Схиляюсья перед такою поезією.

 25.07.2014 12:41  Маріанна => © 

Гірко

 25.07.2014 10:57  Тадм => © 

Анют, вражає!

 24.07.2014 07:19  Якобчук Павло => © 

Гіркий трунок. Сьогодення.

 24.07.2014 01:33  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гіркий від полинної правди вірш.

 24.07.2014 01:11  Марина Моренго => © 

не можу читати без сліз, особливо, коли вбитих знаєш особисто..... поезія абсолютно точна.

 23.07.2014 19:00  Антоніна Грицаюк => © 

Серце навпіл крається, хай боронить Бог усіх нас від цього зла і настане мир в Україні!

 23.07.2014 17:48  Ігор Рубцов => © 

Смерть молодого - це ще смерть тих, хто не народився. Одна людиноподібна істота наробила стільки зла. Чи це така вже приреченість, щоб шкодити до останнього подиху?

 23.07.2014 17:18  Тетяна Чорновіл => © 

В точних майстерно висловлених рядках - жахіття нашого сьогодення! Лишаєтся надія, що скоро все мине як дурний сон! Та все ж матерям лишаться могили їх дітей...

 23.07.2014 14:13  Олена Вишневська => © 

Хочеться від розпачу волати....

 23.07.2014 13:35  Ірина Затинейко-Миха... => © 

...ех(((( невимовно гірко-полинові слова...як це має сприймати психіка, коли щоденно безперестанку війна...????втрати...горе...сльози...ворожнеча...але найболючіші - материнські сльози(((((

 23.07.2014 12:33  Панін Олександр Мико... => © 

Дуже сильний вірш, дуже поетичний, патріотичний. Успіхів.

 23.07.2014 11:40  Олег Буць => © 

І весь жах в тому, що матері горбляться, старіють і сивіють не від віку... А від того, що сина привезли... Тим матерям зараз про сорок з хвостиком...
Колись, при багатодітних сім"ях, загибель однієї дитини, чи навіть кількох, так тяжко не сприймалась, як зараз. Давно без війни, розслабились, слово яке придумали - "планування" сім"ї! А потім єдину надію привозять у цинку - і що ти можеш спланувати без Господа?

 23.07.2014 10:57  Микола Васильович СН... => © 

У стислості -- точність думок і порівнянь! Вражає.

 23.07.2014 08:36  Тетяна Белімова => © 

Ціпеніє все від цієї правди. Ми вже ніколи не будемо іншими. Ніколи. Я ось згадую свою бабусю і її слова (бувало частенько, що ми говорили про її молодість, про окупацію Києва, яку вона пережила):
"Ой, дитинко, як добре, що ти не знаєш, що таке війна"...
Бабусі вже 10 років як нема. Навіть і не знаю, щоб вона зараз мені сказала.
Чудовий твір, Анічко! Ніби чую твій ніжний голосочок, який вимовляє ці зболені рядочки! Мир настане! Обов`язково!