Сходить літо світанками в роси

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Крізь нестримні осінні прогнози,

Мов промінчик у сонячній грі,

Сходить літо світанками в роси,

Лік свій губить у календарі,

Пізнім цвітом милуючи спішно.

Духмяніє ще між пелюстками

Перепоєне зіллям тепло,

Хоч скрадається літо стежками

У щемке неминуче «було»

Й сіє смуток дощами невтішно.

Скоро стане в імлі… Зовсім скоро.

Спалахне лиш у тихому сні,

Та в холодну незатишну пору

У коханих очей глибині

Враз зігріє промінчиком ніжно.

Візьміть участь в обговоренні

20.08.2014 23:21 Антоніна Грицаюк => ©

Гарна, душевна лірика!

20.08.2014 10:10 Ольга Шнуренко => ©

Трепетно й ніжно, трохи сумно й капіжно...

19.08.2014 16:10 Мальва СВІТАНКОВА => ©

Гарна форма, чудовий зміст. Промінчик на висоті!!)))

19.08.2014 09:14 Олена Вишневська => ©

Тепла пора минеться, та віднайти його не складно - воно поруч... б`ється в грудях близьких і рідних нам людей)))
Гарно!

18.08.2014 21:31 Оля Стасюк => ©

та ну вже те літо, давайте осінь! Круто!

Красиво! А мені не сумно, я люблю красуню-осінь, і як не диво - імлу теж) Лиш би кохані очі поруч:)

Чудово! Да, і світлинка невимовно красива. Саме так і сходить літо світанками в роси)

Гарно... Дуже красиво!!!

дуже красиво! Так тепло й ніжно й щемко мієте тільки Ви! Світлинка надзвичайно гармонійно вписується в атмосферу вірша.

Як сумно стає, коли читаєш "зовсім скоро"...