Тетяна Чорновіл Безмежжя
Погляну вдаль бездумно,
За мною – світу край.
Ти, серденько, так сумно
Не млій, не завмирай.
Світанку кволі зблиски
Щемлять між хмар, проте
В осінніх снах берізки –
Відлуння золоте.
Бо в кожному листочку
Дзвенить безмежжя сну.
Цей світ, що сходить в точку,
Чи ж серцем я збагну?
Зробити б крок неспішно
В безмежжя… Ні – стою!
Так лагідно, так ніжно
У світу на краю.
04.11.2013 13:38 Володимир Пірнач => © |
 Шикарно. |
04.11.2013 08:42 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Осінь спонукає до таких глибоких ліричних роздумів... Душа зависає на межі... |
03.11.2013 23:38 Марія Новогроцька => © |
 Дуже гарно! |
03.11.2013 23:29 Тетяна Белімова => © |
 Дуже сподобалося! Останні рядочки такі щемливі... |
03.11.2013 20:48 Олена Вишневська |
 "Так лагідно, так ніжно" ))) |
03.11.2013 20:34 Антоніна Грицаюк |
 Зачарували! |
03.11.2013 18:16 Надія Бойко |
 І щемно, і гарно! Чудово! |
03.11.2013 14:24 Каранда Галина => © |
 Зробити б крок неспішно В безмежжя… аж ух.......... |