Для когось осінь ця остання

з рубрики / циклу «Громадянська лірика»

Нарешті вже останній місяць літа,

Скосили в полі і пшеницю й жито,

Лежить валками золота солома,

Від слив і яблук - на зубах оскома…

Від винограду й груш - п’янке повітря,

В саду й на клумбах майорить палітра,

Висить проміння сонця в павутині,

Вечірні зорі, як разок бурштину…

Пора палюча - квіти вже змарніли,

Засмага - шоколад по всьому тілу,

Росою з неба - вранці прохолода,

В молитвах всі звертаються до Бога…

Горять лампадами безсонні ночі,

Чекають люди на слова пророчі -

Чи скоро прийде спокій в Україну,

І чи Донбас піднімуть із руїни?

Вже скоро осінь, листя - кров багряна,

На жаль, для когось вже вона остання,

Злітають в небо душі-янголята –

За сином гірко плаче сива мати…

І ще не раз безсонними ночами,

Загиблий син прийде в обійми мами…

Останній місяць – догорає літо,

Перед очима жах - згоріли діти!

Анафему прокляття посилаю,

І покарання Боже вимагаю

Для тих, хто злочин цей тяжкий вчинили -

Людей цивільних ГРАДом спопелили…

Голосить серце і душа волає -

Людей загиблих душі відлітають…

Вже скоро осінь, літо догорає,

Війні проклятій – ні кінця, ні краю…

м. Київ, 19.08.2014