По хиткому зеленому житі...
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Коли ніч оксамитна крайнеба
Густо всіє зірки, злотом шиті,
В літо мрійне прийду я до тебе
По хиткому зеленому житі.
Не сполохай зізнаннями тиші,
Що чарує очей глибиною,
Можуть сплески зізнань найніжніші
З жита роси струсити луною.
Ніч нашіптує диво казками,
І не знати крізь шелест колосся,
Чи то маки тремтять пелюстками,
Чи світання між хмар зайнялося.
Маком сну спалахну до нестями
У твоєму духмяному світі,
Бо вже ніч подалась манівцями
По хиткому зеленому житі.
