23.08.2014 14:01
для всіх
133
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

Вечір, ніч

Сонця млинець закотився за обрій, 

Запах смажені не чутним ставав, 

Так на землі, по сімейному добрій, 

Літа спекотного день догорав.


Все оживало від спеки й задухи, 

Морок повільно усе огортав, 

Із прохолодою взявшись за руки, 

Темную ніч потихеньку гукав.


Лячно заблимали зорі у небі, 

Визирнув місяць такий молодий, 

Що всім світити не міг по потребі, 

Бо ще тоненький і дуже блідий.


В темряві хтось, запаливши багаття

Темную ніч захотів освітить, 

Та не знайдеться у світі закляття, 

Щоби ніч темну навічно спалить.


Певно страхаємось глупої ночі, 

Як той наш предок з камінних печер, 

Ба, наче світяться хижії очі, 

Хочеться дуже, щоб хтось нас не зжер.


Та хижаки небезпечні та жадні

Поруч живуть, власний маючи дім, 

Дуже на вигляд приємні, порядні, 

З`їсти любого це їм ніпочім.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!