Сподівання
(Пілотам, які не повернулись)
Чоловіка, татуся і сина
Загубився літак серед хмар,
І, тамуючи розпач, дружина
Весь приймала на плечі тягар.
- У відрядження батько зібрався,
Він повернеться... наче за мить... –
Тільки подих зненацька урвався,
І сльозинка зрадливо блищить.
Схід великим багаттям палає,
Як завжди, потерпає народ..,
- Він повернеться, діти, я знаю:
Він хоробрий, найкращій пілот.
А на Сході – проплачені зайди,
А на Сході – скажений свинець,
Він поживу по-підлому знайде,
Розриваючи безліч сердець…
Як чекають довірливі діти!
Без надії чекає вдова,
Мати хусткою чорною вкрита..,
Прогриміло – усі до вікна!
І завжди, як мотор прогуркоче,
Чорну ніч на шматки роздере,
Знов невтішні серця кровоточать
Сподіванням, що вічно живе…
