Дощику, йди!
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
до речі, подіяло
Нам би дощу лише...
Дощику, йди!
Вибач мені мою сонячну слабкість.
Хочеш – вечірній мій сум пригуби,
Випий до дна мою айстрову радість!
Хочеш – віддай у полон блискавиць
Небо шовкове, надірване скраю,
Випусти всіх поневолених птиць,
Тільки прийди, дорогий мій, благаю!
Тільки ступи кілька раз по землі,
Тільки ж спини жовтих спек божевілля!
Я ж цілуватиму очі твої,
Серце віддам і очей зелен-зілля.
Віриш – сто літ вже чекаю дощу,
Ледь вже грудьми об це сонце не билась.
Тільки тебе я так слізно прошу.
Я у людей вже давно напросилась.
