Ти згадай мене
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Ти згадай мене,
Коли читатимеш вірші інших,
Коли чисті слова доторкнуться твоєї душі.
Хоч останнє, що я написала, болітиме глибше,
Цей чаруючий, золото-сонячний біль збережи.
Заклопотані будні візьмуть врешті гору над сумом,
Із цього розставання залишиться потяга свист.
Ти згадай мене в чорному-чорному грізному шумі
Перерізаних трас і гарячих задушливих міст.
Ти згадай мене! Нащо ж я стільки віддала на вітер
Світлих, радісних днів, що до болю в очах берегла?..
Твій замріяних потяг пішов у розпалене літо.
Я стояла у тиші. Я Осінню віршів була.
