Моя осінь

з рубрики / циклу «Ліловий світ»

Осінь... вона робить зустрічі коротшими, людей сумнішими, самоту помітнішою, але слова теплішими... (О. Дадак)

Осінь-так по особливому,

Дні наповнені красою-золоті.

Хочеться спокою і гармонії,

Сонячного настрою в душі.

Осінь-таємниця не розгадана,

Ніжність відчуття і буйство кольорів.

Ткані килими з химерними малюнками,

Опадавшим листом від вітрів.

Осінь-різнобарвна, розмаїта,

Тепло... в павутинні смуток літ...

Острівець із бабиного літа,

Вирій, що надовго у політ.

Осінь-пишна і талановита.

Голубого неба-вись без хмар,

Як колекція із найдорожчого,

Що не всім покаже антиквар.

Осінь-дика і дивакувата.

Модельєр природнього вбрання.

Зашарілись китиці калини,

Низка перлів-вранішня роса.

Осінь-зрозуміти твою музику,

В шелесті дощів весь нотний стан.

Сльози на вікні...

Почуте не забудеться...

Дивосвіт.

Розсіявся туман.

Осінь-мрії до нового і прекрасного.

У незвіданнім народиться життя.

Осінь це початок!

Все повернеться,

Як незмінний круг серцебиття...