Згоріло літо
Засмагли дні і соняшник засмаг,
В його долонях колисалось літо,
Заморене від сонячних звитяг,
Сплело собі гніздо із оксамиту.
І написано літо послання у вічність,
Черкнуло букви на тонкім стеблі,
Й вмістились святість вся і грішність
В маленькому натільному листі.
Гукало літо соняхам услід:
"Ви не продайте таємницю світу!"
І кинулось стривожене в обхід
Допоки ще не стало сутеніти.
На обрії палало ізрання,
В огні плескалось наше перше літо.
Із ним горіла вся любов твоя,
Але її уже не відтворити.
