Останні яблука
Останні яблука зриваю
В моїм осінньому саду,
Останню ниву засіваю,
А вже збирати не прийду.
Та що поробиш, час спливає,
Останні яблука доїм,
Про ниву інший хтось подбає,
Хлібцем смакуючи моїм.
Всі недоречності життєві,
Всю надокучливість суєт,
Прозріння рідкісні миттєві,
Я поскладаю у букет.
Й нащадкам кревним подарую,
Їм заповім осінній сад,
Де словом сам себе чарую,
Де кожен віршик - рідний брат.
