Останні дракони
з рубрики / циклу «Дракони і замки»
Там, де лишилися сиві молочні тумани,
Там, де крізь час пробиваються замкові дзвони,
Де замість посуду досі тримаються чани,
Завжди злітають на схили останні дракони.
Вони у сутінках знов пролітають крізь варту,
Їм чисті зорі завжди залишалися сестрами,
Лише братів поневолених взяти на крила їм варто,
І щоб дощі заглушили всі звуки своїми оркестрами.
Крила могутні із кольору неба і ночі,
Кожен із них - це король, що не має корони.
Ніби сапфіри, у темряві світяться очі,
Знову над замком злітають останні дракони.
