11.09.2014 15:14
для всіх
151
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

Моя доля

Моя доля співала й гуляла, 

Про майбутнє нітрохи не дбала, 

Постаріла і сивою стала

І не має ні хліба ні сала.


І уже не співає, а плаче

І бездумно по світу не скаче

І погано вже чує і баче, 

Проклинає життя це собаче.


Не вернеться пора та щаслива, 

Болі прийдуть із старістю в груди

І молитимеш в Господа дива

Й невідомо чи будеш почутий.


Коли немічна старість далеко

І дітей ще приносить лелека

Ні почому мороз, а ні спека

П`єш життя наче воду із глека.


І весна це для тебе кохання, 

Соловейка палке щебетання, 

Літо красне – нестримне бажання

Скуштувати всього без вагання.


А осіння замріяна тиша

Листопадом тебе заколише

І до лісу потягне й залише, 

Шашликами в мисливці запише.


А зимою у дружньому колі

Анекдоти із сіллю й без солі, 

Нині мудрі та вже сивочолі

Ми на власній навчилися долі.


Що, звичайно, приємно гуляти, 

Та не треба на “якось” чекати, 

Краще з молоду дім збудувати, 

Щоб у старості не бідувати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!