ВІЙНА
Шпаки -
Похмурі мігранти з Донбасу,
Зі щемом в серцях
Лишали шпаківні.
І там,
Де правду неправда дубасить,
Дерева - для відеозйомок штативи.
Війна...
Тут щастя - ні нашим, ні вашим,
Із ран струмує!
Із ран - крАпає!
Із ран густою, липкою гуашшю
Картину життя пише тіло брАтове.
Війна.
Її гаслом і прапором
Стала червона папороть!
Вулкан.
Мов Пекло прорвало назовні:
Земля обпіка, -
Хоч в небо дерись ти,
І тут, -
В самісінькім череві зони, -
Почулася гра бандуриста.
Вояки із бородами схаменулись:
Давай пуляти!
Шукай вОрога!
Марно потіли і сіпались бороди,
Бо ніц...
Лиш трави речуть про минуле, -
Їх пісня текла невловимою пташкою
І вітер вдаряв, як музИка, по струнах,
Співалось про прадідів -
Як було тяжко їм,
Про битви й запилені руни:
Як злий Чорнобог,
Що виліз із лігва,
Ламає гілки
На Дереві Миру,
Як лізе Нужда - чорнобогова ліга,
Натхненна безПУТнім кумиром...
Війна.
Солдати згубились в моралі,
Тонули серця
У звуках бандури:
"Чи правда, чи сон? То може ми здуру?
В "моралі" ж цій люди вмирали!"
Ще довго стояли "зелені", як вкопані -
Себе не сховать під товстим камуфляжем,
Зірвала з їх душ та мелодія кокони:
"Хто піде на брата - в тім краї й поляже."
