Думка спати не дає
Прокидаюся о третій,
Думка спати не дає,
Як наш світ трагікомедій
Ділить кожному своє.
Чом однім трагічну ролю,
Повну розпачу і сліз,
Забуття від алкоголю
І червоно-сизий ніс.
Іншим щось комічне грати
Й веселитися до сліз,
Ситно їсти, міцно спати
І держать за вітром ніс.
Чом ось так все роздається,
Чом не порівно усім,
У вікно голубка б`ється,
Дуже проситься у дім.
Може звістку передати
Доручив їй самий Бог –
Все бери, що хочеш мати
Без усіх пересторог.
До вікна я підбігаю
Та голубка геть летить,
Може вернеться, чекаю,
Ні, немає, згаяв мить.
30.11.05
