Шляхи життя
Шляхи життя туманом вкриті,
Ніхто не знає, що там є,
Чи будемо нещастям биті,
Чи щастя знайдемо своє.
Частину шляху вже здолали
І, оглядаючись назад,
Ми розуміємо, що вкрали
Самі у себе райський сад.
Якби ж то все переробити
І ще раз шляхом тим пройти,
Готові райський сад садити
Із правди, щастя й доброти.
То ж нині, навчені шляхами,
Ми, озираючись навкруг,
Своїми робимо руками
Для себе світ без бід й наруг.
Туман лягає все густіше,
Напевно, тягне із боліт,
Де жити нечисті миліше,
Куди звертати нам не слід.
У світ наживи і розбою,
Де радість ближніх обібрать,
Лишати горе за собою,
Сумлінням й честю торгувать.
Вогні болотні запаливши,
Їх видати за провідні,
Усіх довірливих зловивши,
Втопити згодом у багні.
В багні гріховної наживи,
В брехливих зрадницьких словах,
Не місце чесним і вразливим
В чортячих темних болотах.
Не довіряймо їм, братове,
Не пхаймося на світло їх,
Яскраве, то не все чудове,
В болоті душ – нещасть барліг.
19.09.06