Налий мені кохання свого
Хоча вже випита до дна,
І пий мене до дна самого,
Як келих
Зустрілись ми серед зими,
В обох у нас підбиті крила,
Ти кимось випита до дна,
Але мені ти теж налила.
І я зробив тебе ковток,
А далі пив тебе і пив,
Це був до раю мій квиток,
Який колись я загубив.
І знову ти по самий край,
Я теж наповнений до краю,
Шепочеш ти: люблю тебе,
Я говорю: тебе кохаю.
Миколаїв, зима 2012 року