25.09.2014 11:57
for all
189 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Віталій Перетятько

Налий мені кохання свого

Налий мені кохання свОго,
Хоча вже випита до дна,
І пий мене до дна самого,
Як келих

Зустрілись ми серед зими, 

В обох у нас підбиті крила, 

Ти кимось випита до дна, 

Але мені ти теж налила.


І я зробив тебе ковток

А далі пив тебе і пив, 

Це був до раю мій квиток, 

Який колись я загубив.


І знову ти по самий край, 

Я теж наповнений до краю, 

Шепочеш ти: люблю тебе, 

Я говорю: тебе кохаю. 

Миколаїв, зима 2012 року


Віталій Перетятько цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.09.2014 20:36  Світлана Рачинська => © 

Така цікава дегустація почуттів, що плавно переходить у впивання... І не тільки) Чудово!!!