15.09.2010 17:54
631 views
Rating 5 | 3 users
 © Віта Демянюк

Згадаю тебе... востаннє

Згадаю тебе... востаннє. 

З усмішкою на вустах... 

Ти знаєш, моє кохання

Немов однокрилий птах. 

Без натяку, без надії, 

Мов без одного крила, 

В полоні чарівної мрії 

Я довгі роки жила! 

Я вірила: ти кохаєш, 

У серці тамуєш печаль 

І потай за мною зітхаєш, 

Крізь сіру байдужості шаль... 

Повз мене летіли роки, 

То квітнув, то в`яв бузок, 

Вслухалась в далекі кроки, 

Щоб вчути знайомий крок... 

Вслухалась в німе мовчання, 

ловила порожні звуки. 

Бузкове моє кохання 

Приречене на муки... 

 2004



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Верстаю кілометри літер...».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.10.2012 13:12  Каранда Галина => © 
 08.06.2012 00:28  Каранда Галина 

Повз мене летіли роки, 
То квітнув, то в`яв бузок

сподобалося.

Публікації автора Віта Демянюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо