Незнайомцю

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Вихором промчався через двір -

І напруга закувала вилиці.

У торбині за плечем кефір,

У руках жилавих довгі милиці.

Під кросівком на одній нозі

Закружляло листя вітром кинуте.

А скупій, непроханій сльозі

Не вдається непомітно зринути...

Хочеться свідомості моїй,

Щоб сльоза лишилась непобачена.

А у тебе досвітком з-під вій

Збігла юність, де нога утрачена.

Ненажерлива війна-палач

Заганяє у безвихідь втомлену.

Чуєш, хлопче, ти усе пробач

За роки надщерблені, надломлені...

Київ, 26.09.14

Візьміть участь в обговоренні

28.09.2014 10:33 Мальва СВІТАНКОВА => ©

Глобально...

27.09.2014 17:21 Тетяна Белімова => ©

Такий вірш болючий. І правдивий. Це наша реальність. На жаль.

27.09.2014 11:54 Панін Олександр Мико... => ©

Сильний вірш, зболений.

27.09.2014 02:02 Якобчук Павло => ©

Може комусь здатися, що все написане лише гарні писані слова, а я певен, того що прожите - вже не перекреслить, не забутися, не приховати Той хто народився співчутливим той і зможе біль той проживати. Аню нам потрібно з ними поряд жить, і герої будуть героями тоді коли діти будуть пам`ятати. Жертви озвуться болями але сонце буде знов вставати. Слава України в дітях проростатиме. Бог дарує нам усім веселку по грозі, щоб ми знали та згадували, що серцем ми споріднені усі.

Сумна історія...

Дуже відчутний вірш. Болюча тема, зрозумілі почуття

Ганно, прониклася кожним словом... Жити чужими бідами, це так особливо... Не кожен розгледить чуже горе.Не кожен сприйме за власне... Ой, далеко не кожен перейметься... Вірш торкнув самісінького серця... Дякую.

Сильна і глибока поезія, Аню! Як не почувати на собі вини?...

Чудовий вірш! Дуже шкода!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ