Дуся
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Натрапила в соцмережі на цікаву замітку, яка не залишила мене байдужою... Йшлося про 93-річну бабцю Дусю, яка у Велику Вітчизняну війну була артилеристкою... Вона не залишилась осторонь і цієї війни - роздобувши номер телефону українських артилеристів, баба Дуся справно коректувала вогонь хлопців по телефону, а потім ще й завітала до них із гостинцями...
Бабі Дусі дев`яносто три...
Євдокії в сорок першім двадцять...
Просвистіли кулями вітри -
Довгі роки боротьби і праці.
Ось вона ще молоде дівча -
Мріяти, кохати б і навчатись!
Та війна, мов розмахом меча,
Враз відтяла юність у дівчати.
Дуся, Дуся... Зірочка ясна!
Мужності, снаги - не позичати...
Закотилась Дусина весна
В грім артилерійської гармати...
Пролетіли зболені літа.
Знов війна нещадна у обійсті.
Увірвалась нагло, мов сльота,
Розпустила пазурі імлисті.
Баба Дуся телефон взяла
І старечі пальці тиснуть кнопки.
Воякам підказочку дала -
Хай ворожі пси поскачуть гопки!
І артилеристи-хлопчаки,
За утрачені свої і Дусі мрії,
Знищуючи погань на віки,
Шлють привіт від баби Євдокії!..
Київ, 04.08.2014
