Цукор життя
На Бога, не пиши поганих віршів
Намагаючись вкласти у них добрі наміри, настрій чи гірше-
Стилістичні добірні конструкції,
Далебі не бувати інженером над словом,
Хіба пензлярем картин, яких не намалювати
Зроби мені з ночі чорного чаю,
Буду пити його, не тривожачи цукор на денці,
Кажуть про нього-біла смерть
Кумедні, хіба її колір білий?
Ми такі фантазери, щасливі допоки не смеркне,
Чи покличе, чи ласти, чи ящик,
Чи як там ще можна…
Переглянути б ще раз маленьке земне життя.
Більше не трапимось, хіба колись
Відзеркалить якусь конкретну характеру рису
Чи овалу обличчя, форму руки, брови -
Відображення правнуків у дзеркалі їх реальності.
Ото і все, ото і все, панове, от і все.
