30.09.2014 15:09
для всіх
160
    
  1 | 1  
 © Анна Харченко

До Влади

Життя воно таке як не в обличчя, так у спину


Навіщо кривдиш таку ж як ти людину


Слова твої мов діаманти, що навкруг, такі ж холодні


Люди ж від блиску й пустоти, що даруєш їм, голодні


Навіщо фарбами червоними розписуєш ти плани


Все одно ти не втечеш від грізно-лютої нагани


Навіщо ти на тонку прядеш, не тобі вершити долі


То знов підсолодиш, але той смак не чутно у неволі


Свободи подих пронесеться, розірве всі кайдани


І буде суд вершить, роз’ятрить незагоєні ще рани


Й не захистять тебе недоторканні мури


Проб’ють, пройдуть, чекай ти на тортури…


Знищать тебе вщент, а ти лиш зміниш маску


І більшість знов повірить у кращі зміни й казку


Обличчя зміниш, суть залишиться та ж сама


І знову лицедійство, знов одвічна мелодрама


Та розслаблятися тобі, повір зарано


Бо знов повіє змінами з майдану…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!