01.10.2014 16:12
18+
233 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Оля Стасюк

Таємна розмова з Осінню

Таємна розмова з Осінню

О моя люба сивочола Осінь!

Заходь. Ти тільки сестрам не кажи –

Ці галасливі геть не люблять просинь

І золото-духмяні вечори.

Посидь зі мною… Причиню лиш двері, 

Цей світлий протяг видасть їм тебе.

Давай, розказуй – знову ж невесела.

Ось трохи поговоримо – й мине.

Сади готові до твого правління, 

Але врахуй, що нині неврожай.

Мені бракує вже цього горіння, 

Що спалює і душу, й небокрай.

Та – що поробиш? Сестри – зовсім діти, 

Сміються, чуєш? Їм і невтямки.

До божевілля просто хочуть літа, 

Набридли їм й серпневі холоди.

А ти не застудилась? День вологий.

Між осінню і грипом – грань тонка…

Мабуть, приходь у світ пізніше трохи, 

Але до мене – завтра ще заглянь.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.10.2014 11:15  Тадм => © 

Гарно, Олю 

 02.10.2014 00:04  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Неймовірно красиво!.. Дуже!.. 

 01.10.2014 21:40  Тетяна Белімова => © 

гарно як! я так не вмію з осінню, а з весною - виходить!))

 01.10.2014 13:59  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!
А що осінь відповіла? Чи те буде в наступному вірші? ))) 

 01.10.2014 10:58  Світлана Рачинська => © 

Я теж зустрічала цю гостю, тільки чаювала з нею... А ти вела діалог про прекрасне! Чудово)