Таємна розмова з Осінню
О моя люба сивочола Осінь!
Заходь. Ти тільки сестрам не кажи –
Ці галасливі геть не люблять просинь
І золото-духмяні вечори.
Посидь зі мною… Причиню лиш двері,
Цей світлий протяг видасть їм тебе.
Давай, розказуй – знову ж невесела.
Ось трохи поговоримо – й мине.
Сади готові до твого правління,
Але врахуй, що нині неврожай.
Мені бракує вже цього горіння,
Що спалює і душу, й небокрай.
Та – що поробиш? Сестри – зовсім діти,
Сміються, чуєш? Їм і невтямки.
До божевілля просто хочуть літа,
Набридли їм й серпневі холоди.
А ти не застудилась? День вологий.
Між осінню і грипом – грань тонка…
Мабуть, приходь у світ пізніше трохи,
Але до мене – завтра ще заглянь.
.gif "{#}")
гарно як! я так не вмію з осінню, а з весною - виходить!)) 
