розмова з осінню
з рубрики / циклу «я до осені йду»
Така була у мене дивна ніч -
Я з Осінню до ранку говорила
Не я її шукала. В тім то й річ
Вона прийшла-- і я їй відчинила.
Пили ми чай з малиною і без,
Обидві разом плакали й сміялись...
Я вірші ще писала...Осінь теж.
Куди вони, не знаю, подівались...
А потім ми пили іще й вино
Я б, може, й ні, так Осінь захотіла.
--А що! Про мене кажуть - я сумна
Хай, краще, кажуть - Осінь захмеліла!
Хіба ж я сіра? Барви глянь які!
А що дощі -- то їх землі ж так треба...
А журавлі... Вернуться журавлі
Й небесна синь повернеться до неба...
Ми з нею говорили про усе
Про урожай, про моду, про кохання..
Аж Осінь схаменулася -- Пора!
На нову зустріч маю сподівання.
Удвох ми з нею вийшли за поріг
--Ну що ж, бувай! Я працювати мушу...
А ввечері знов плакала дощем
Й просилась в дім, щоб відігріти душу.
