Прилетіли журавлі
З вирію додому,
До гніздечка у селі,
Де жили рік тому.
Роздивились навкруги,
Все знайоме, рідне,
І заплави і луги,
Й озеро де інде.
Та не видно щось людей,
І в оселях пустка,
Ні старих, а ні дітей,
Тільки чорна хустка.
Що на шворці майорить,
Як й в минулу осінь
Біля хати, де їм жить
Хочеться і досі.
Наче траур за життям,
Що відвирувало,
Тут колисочку буття
Українство мало
Оселились журавлі
Пташенят виводить,
У забутому селі
Їм ніхто не шкодить.
Хіба хтось колись зайде
Й на могилці рідних
Мовчки їжу розкладе
Із наїдків різних.
Мовчки чарочку хильне
За душі безсмертя
Та мисливець десь пальне,
Мабуть, спересердя.
А так тихо тут завжди,
Наче у могилі,
Вмерли всі баби й діди,
Українці милі.
Молоді пішли у світ,
Доленьки шукати,
Далі від селянських бід
Та своєї хати.
Відлетять і журавлі,
Як настане осінь,
Пустка житиме в селі,
Що ховалась досі.
м. Київ, 01.05.07