Дума про слово
Думо моя, слово моє, ви для мене милі,
І завжди, в ніжній душі паростком ростимі.
Слова й думи лягли в вірші, у вірші душевні,
Вистражданні й пережиті, а не десь знайденні.
Чому думи ятрять серце, серденько жіноче,
Я страждаю у цих думах, дощем плачуть очі.
Кожен вірш і кожна рима, як моя дитина,
Виплекана, викохана і вночі, і в днину.
Без любові і натхнення, вірша не напишеш,
Богом час благословенний, духом святим дишеш.
І я прошу Бога щиро, прошу його знов і знов,
Дай ня віру і надію, і просту людську любов.
Бо без віри і надії, Божої любові,
Нащо тоді в світі жити, не потрібно долі.
В кожнім вірші, Боже милий, я Тя величаю,
Про здоров’я й добру долю Тебе я благаю.
Слава тобі, Боже щирий, Господи Всевишній,
Надихни писати вірші, прекрасні і пишні.
Щоби кожна рима й вислів говорили про буття,
А душевні струни мої грали музику життя.
с. Нижні Станівці, Буковина, 5.10.214.
