В тихім шелесті трав
В шепотінні гаїв
Промайнуле шукав,
Повернути хотів.
Соловей щебетав –
Не повернеш любов,
В лузі квітів нарвав,
Дарувати пішов.
Ось хатинка її
У вишневім садку,
Кроки стишив свої,
Хтось стоїть в квітнику.
Придивився – вона,
Але ще молода,
Десь двадцята весна,
Не її це літа.
Привітався, спитав –
Тут живуть Гайдаї,
Катерину я знав,
Як побачить її.
Почув відповідь я,
Що бабусі нема,
Вмерла першого дня
Як настала зима.
Все затихло навкруг,
Защеміло в очах,
Спохмурнів зелен луг,
Мій букетик зачах.
В тихім шелесті трав,
В шепотінні гаїв
Соловей не співав,
З горя теж занімів.
м. Київ, 24.06.07
