Тетяна Чорновіл В шелесті дощу...
В шелесті дощу
Знемагають сни.
В осінь їх лечу
Відгуком весни,
Що крізь серця стук
Мліє з часу хвиль,
Що солодких мук
Розливає хміль…
То дощів луна,
Чи відлуння мрій?
В відповідь – вина
Краплями між вій,
Листям сум душі,
Мов з кленових віт,
Марить вітражі
В неосяжний світ.
У сум’ятті жду
Пізньої пори,
В осені саду
Душу рвуть вітри.
Йди. В мій світ пущу,
Там між дивини,
В шелесті дощу
Знемагають сни.
20.09.2013 20:35 Антоніна Грицаюк |
 Огорнили осіннім настроєм всю душу! Сподобалось! |
20.09.2013 20:15 Оля Стасюк |
 Красивий вірш. Оцей особливо сподобався з останніх. |
20.09.2013 11:34 Володимир Пірнач => © |
 Просто шикарно. |
20.09.2013 08:23 Тадм |
 душевно, кожний рядочок огортає теплом |
20.09.2013 07:31 Олена Вишневська |
 Кожний рядочок сповнений ніжності... Краса! |
19.09.2013 23:21 Чернуха Любов => © |
 Осінь шелестить словом від душі... |
19.09.2013 21:53 Тетяна Белімова => © |
 коротенькі рядочки ніби й справді передають шелест дощу)) |
19.09.2013 21:23 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Чудово! Але що це: сум`яття, вітри рвуть?... А вічна молодість? |
19.09.2013 20:55 Ігор Стожар |
 -) |
19.09.2013 20:30 Світлана Рачинська => © |
 Так красиво)))))))))) |