Не забирайте осінь в журавля
він марить вирієм не випавши з гнізда
впіймати вітер це хіба мета?
за обрій
там його душа
він ще не знає
шляхи його приведуть до гнізда
та осені не відбирайте в журавля
обличчя ваші
биті дзеркала
слова
слова
знов слова
зів’ялим листям падають під ноги
чого ж ти хочеш
змучена душа
коли Господь твій теж неправдо мовець
а правда змінюється в часі
і ти чекаєш осені як дива
втікаючи за горизонти розумінь
у почуття
у марення
у сни
вертаючись спустошеним до дому
