Жовтневе туманне безмежжя
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Туман осінній стелиться плачем,
У сивину ввібравши сонця бризки.
За вереснем, мрійливим втікачем,
Журливий смуток скапують берізки
Ласкавим позолоченим дощем.
А осінь світанкова поміж сни
Безмежну розливає позолоту.
Не мрій туман осмислити, зітхни
Красою, спий цю насолоду
Із ледь відчутним присмаком вини.
Тамує злети сумнівів вага,
Та знаю, що покличе неодмінно
Увись жовтневих настроїв нуга.
Згублю в туман межу вини, людино,
За те, що ти безмежно дорога…
