11.07.2014 11:09

для всіх

246

6 | 6

 © Олеся Сенченко

Замальовка про справжнього блазня

Самотнім ранком черга в магазин, 

як то за хлібом в люті дев`яності.

Десятки теліпа́ються корзин, 

хрустять в старих невисипані кості.

І в кожного обличчя, як чуже:

надмірно кри́вить, зовсім дивом-дивне.

У кого сміх прорізаний ножем, 

а хто трима в руках опалі бивні.

Ще хтось малює очі, як індус, 

якась дівчина сльози підробляє, 

мотає палець на пречорний вус

водій колись живого ще трамваю.

Здавалось, божевільня... Магазин!

А що купляєш - Господу відомо.

Але один невиспаний грузин

сказав, як то облив мене водою:

"Стоїш у черзі? Теж життя сумне?

Не знаєш, що купуєш? Дивна звичка!

Ха-ха-ха!

А хто не жив, той цього не збагне:

тут маски продаються на обличчя.

Для когось маска - кожен день нова́, 

а хтось купує раз у два-три роки.

Бо ми ж без масок, наче тарарва́, 

у кожного в душі така морока!

А нащо людям знати, що в мені?

Сміюсь до всіх, шмигу́ю кавуняри...

Незручно трішки в цьому стремені, 

і тисне бо́ки маскою-футляром..."

"У вас душа митця, та ви співак! -

Питаю в нього. - Нащо маски людям?"

"Мені б життя без будь-яких ознак, 

сьогодні люди так багато судять."

І він пішов по маску. Далі я.

Чомусь трясусь. Аж бачу - йде веселий.

І світиться, як сукня короля, 

і сяє, як сутланова оселя.

Мені так бридко, Боже, що було!

Душа митця, захована в грузина, 

неначе у тата́рвицький полон...

Ти мертва маска чи жива людина?

"Наступний!" - Черга, черга підійшла.

"Проходьте, сядьте. Слухайте накази.

Ми бачимо: свідомість у віршах, 

але в житті - невисказаний блазень.

Дивіться на полиці: є дивак, 

а є серйозні, владні мільйонери, 

а, може, вам ледь хворого на рак, 

чи хочете матроса на галері?"

Щось йокнуло... "Навіщо цей концерт?

У мене є. Обличчя до вподоби!"

"Берете дві - скидаємо на цент, 

як хочете - візьміть ось це на пробу".

Я вибіг навіженим, от дива!

Купляють люди маски на обличчя.

Ніхто із них не скаже, що жива

та маска, що присунута поближче.

Ніхто із них не зможе від сердець

всміхнутися. А я тихенько скажу:

"У ваших масках кожен, наче мрець.

Нехай я навіть блазень, але справжній!"

09.07.2014