14.10.2014 13:40
для всіх
96
    
  - | -  
 © Анна Харченко

Не вакуум

Заплющу очі – і не бачу, затулю вуха – і не чую


Не чекаю я пробачень за те, що більш нічого не відчую


Усе витісняю, що роздирало мені з середини душу


Бо більше уже так не можу, не буду й не мушу


На тисячі замків закриваю, усе герметично


Вакуум: пусто, стерильно й практично


Нехай тільки спробує хто-небудь плюнуть


Хай знає сторицею у відповідь склюнуть…


Та хвора моя підсвідомість кричить уночі без упину


Сумління часом заносить під загрозливу гільйотину


І от вони миті співпереживань і пробачень


Життя моє не набуває егоїстичних значень


Ну що ж залишається жити – жити то часом страждати


То моя доля, що краще, ніж як у Шевченка ніякої не мати.



2013 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2014 14:22  Панін Олександр Мико... => © 

Цікава поезія, цікаві думки. Між окремими віршами краще робитии певні паузи, бо люди не встигають прочитати. подумати, а вірші вже відходять у архів.