14.10.2014 21:29
for all
116 views
    
rating 3 | 1 usr.
 © Анна Харченко

Мій...

Життя так невблаганно вперед мчить


А я усе вглядаюся в очей твою блакить


І зорям-вогникам всміхаюся в очах твоїх


Так прегарно лунає твій променистий сміх


Твій морозно-свіжий, квітково-солодкий аромат


Ти повсякчас і всюди неначе мій любий друг і брат…


То собі насупишся і сльози хлинуть враз


Здається, вже не стерпіти твоїх-моїх образ.


Громи і блискавки, дрижання і руйнації, 


Біди, голод, війни, хвороби і стагнації


Усе зливається в один інформ. потік


Мені вчувається зовсім інший сміх.


То в жар – то в холод, то бруд – то чистота, 


То гнівна лють – то твоя безмежна доброта


Ти змусиш знову вірити, й обманеш ще не раз, 


То в самоцвіти схований, то зовсім без прикрас, 


У простоті заплутаєш, у складності розгадку знайдеш, 


Так бажаний, і так ненависний, і дивині немає меж…


І не розгадать мені, куди думок твоїх веде Чумацький шлях, 


У простір, височінь свідомості не дістатися на кораблях…


А я усе вглядаюся в очей твою блакить


Хай невблаганний, нерозгаданий, але мій.



2012 р.

Публікації: Анна Харченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись