Роздуми перед сном
Мені б прокинутись уранці й напитися росою
Тією, що життєдайну силу природі надає
Мені уже не плачеться, та хочу супокою
Та нервів береги тривожна хвиля омиває…
І спостерігати мирний плин хмарин в блакитних небесах
Закутавшись у квітах, прикрившись зеленою травою
Та гнівом й болем покрилось все на різних полюсах
І вкривається земля все більше рідиною червоною такою…
У швидкоплинності думок і мерехтінні днів
Вривається біда, що тьмарить людський розум
Байдужість до нічно-зіркових вогнів
Не вірю я ні тим, ні іншим вже прогнозам…
Усе б я віддала, щоб бігати по мирним росам…
2014 р.