Швидкоплинність
Так само сходить сонце, розвіюючи сни нічної темноти
Ніяк я не збагну чи пізно, чи ще рано й куди мені іти
І досі гріюсь у весняно-усміхнених просторах
Та не знаходжу тієї здавалось би простої теплоти
Так само гойдалки літають, поскрипуючи в ранковій тишині
І раптом оглянусь і зрозумію, давно вже не мені…
Ще ілюзорнішою здається мрія
В якій усе моє життя
Лише одна надія несе мене у майбуття…
2014 р.