16.10.2014 20:55

18+

214

1 | 1

 © Антоніна Грицаюк

Страшна реальність

з рубрики / циклу «Про долю»

Як смолоскип, душа горіла,

І серце прибавляло хід,

Вогню коритися не сила,

Ішов перевертом весь світ.

Дощ мрячив, вона не чула,

Стояла, мовби навіжена,

Куди ішла давно забула,

Немов в кіно трагічна сцена.

Це не кіно – страшна реальність,

За що, не може зрозуміти,

Скажіть за яку діяльність,

Її дитину загубити.

Хтось там жирує, вередує,

Для нього крові лиш давай,

Мов навіжений тим смакує,

Коли ж настане цьому край?!

м. Славута,