Серце на вістрі
Серце на вістрі, серце на межах, на лезах,
Сталь прорізає, ножі, як дороги в нікуди.
Синій світанок в зеленому промені скресне,
І потечуть, попливуть загальмовані люди.
І попливуть суєти течією човенця
З безладом думки, із дулями в чорних кишенях,
Я переходжу крізь них, осідаю на денці,
Де є тепло, де усе кольорове до фені.
Я осідаю, сідлаю свій треш і алюром
Поле долаю, де маки криваві і строгі...
Світла дорога веде до казкового муру
Без непідйомних воріт. На фіга ця дорога?
7.10.2014
