17.10.2014 12:53
only 18+
129 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Ірина Червінська-Мандич

А нас не повинно бути

А нас не повинно бути

Але ж наказала осінь

Невимушено, обсценно, 

Доцільно (!) і дуже цінно.

Ця осінь пропахла мною, 

Парфумами на волоссі.

І всі міражі - кінцеві

Зупинки, де місто пінне

Збирає на дні бокалів

Слова - прихилинки щастя -

Із бочки нічного чату, 

Із неба нічної чари.

Ця осінь спада в нейрони, 

Утворює біль і трасти, 

А з чорного тла так спільно

Яскравлять життя квазари.

А нас не повинно бути, 

Бо нам дуже просто вмерти, 

Бо серце у Ґерди стерто, 

А Кай не знайшов дороги.

Та осінь ця - особлива, 

Примушує жити вперто.

Я поряд. Я - в руки. В душу.

Ти - в серце. Ти - в губи. В стогін.



7.10.2014

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.10.2014 02:24  © ... => Марков 

дякую) навзаєм) 

 18.10.2014 17:35  Марков => © 

Мені уже подобається цей настрій) плюсую все тихо і - біжу. Натхнення вам)) 

 18.10.2014 10:46  © ... => Світлана Рачинська 

спасибі, Світланко) 

 17.10.2014 21:04  Світлана Рачинська => © 

чудово...