Голова болить

з рубрики / циклу «Про долю»

Душа тремтить – це все пусте,

Здолаю ніч, а тоді ранок,

Зустріну сонячний світанок.

На кухню манить звабливий чай,

Від ароматів там справжній рай,

Нагідки, ромашка, липа, чебрець,

Хворобі клятій прийде кінець.

Пірнула в постіль, а та все, знай,

Немов благає ти подрімай,

Здолала втома, десь провалилась,

Страшна пустеля мені наснилась.

Губи шепочуть води, води,

На піску бачу чужі сліди,

Певно вони мій порятунок,

Може літам скінчивсь рахунок.

Тягнуться руки, а у них чашка,

Хоч невелика, а мені важка,

В ній чай з малини такий смачний,

Чого чекаєш? Швиденько пий.

Довго смакую – знову дрімаю,

Кляту хворобу все ж я здолаю,

Рано сміється сонце в вікно,

Пішла проклята, як не було.

Пірнути в літо єство все хоче,

А чай із кухні ніздрі лоскоче.

м. Славута,