Перший іній
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Відкрив світанок сонні очі,
Здались йому важкими вії -
Мороз-бешкетник проти ночі
Розсипав всюди білий іній…
Те листя, що не облетіло,
Зіщулившись, скрутилось лячно,
Від вітру гілля затремтіло,
І сльози покотились рясно…
А кожна жилка забриніла -
Сумна мелодія осіння,
Природа ніби скам’яніла,
Бо іній – справжнє потрясіння!
Що нас чекає нині взимку,
Ніхто не знає достеменно!
Життя, як струни павутинки,
І обрій жевріє вогненно…
м. Київ, 3.11.2014
