Монолог дитячої душі
з рубрики / циклу «Країна ігор, мрій та ластовиння»
Я маленьке Боже янголятко.
Світла, чиста, праведна крупина.
Ненароджене святе малятко.
У майбутньому - твоя дитина...
В небесах, у Батьковій оселі,
Мрію, простягаючи долоні,
Перейти крізь вічні паралелі
І в твоєму оселитись лоні.
Ти про мене думаєш не часто,
Я ж тебе обрав уже давненько.
Не хвилюйся, що прийду не вчасно,
Я слухняним буду, мила ненько!
І народжусь в тебе на світанку.
Закричу так голосно і дзвінко.
Скуштувавши біль свій до останку,
Ти всміхнешся, жінко...
с.Погреби, 03.11.2014
