03.11.2014 17:16
18+
569
    
  11 | 11  
 © Ганна Коназюк

Монолог дитячої душі

Монолог дитячої душі

з рубрики / циклу «Країна ігор, мрій та ластовиння»

Я маленьке Боже янголятко.

Світла, чиста, праведна крупина.

Ненароджене святе малятко.

У майбутньому - твоя дитина...


В небесах, у Батьковій оселі,

Мрію, простягаючи долоні,

Перейти крізь вічні паралелі

І в твоєму оселитись лоні.


Ти про мене думаєш не часто,

Я ж тебе обрав уже давненько.

Не хвилюйся, що прийду не вчасно,

Я слухняним буду, мила ненько!


І народжусь в тебе на світанку.

Закричу так голосно і дзвінко.

Скуштувавши біль свій до останку,

Ти всміхнешся, жінко...



с.Погреби, 03.11.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.11.2014 12:53  Тадм => © 

Анют, теплий і зворушливий твір.чудово!

 05.11.2014 20:05  Любов => © 

Дуже гарно,бажаю творчих успіхів

 04.11.2014 15:53  Тетяна Чорновіл => © 

Зворушливо, з теплими відчуттями.
Чудовий вірш!

 04.11.2014 07:49  Тетяна Белімова => © 

Така зворушлива поезія)) Щира, як і сама авторка!

 03.11.2014 20:15  Світлана Рачинська => © 

Так зворушливо.... Наче і радість, але така сокровенна - до щему... Гарно, Ганно! Дякую за такий блаженний настрій!...

 03.11.2014 20:01  Олена Вишневська => © 

Це ж дар Божий!!!! Невчасним бути не може)))))

Дуже красиво, Анютко!

 03.11.2014 19:53  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікава тема і теплий виклад! * ; * +))

 03.11.2014 19:29  Люлька Ніна => © 

Прекрасно, чудово і дуже ніжно.

 03.11.2014 18:19  Якобчук Павло => © 

Тепле віршенятко я такі люблю.))))