12.11.2011 18:23
18+
491
    
  15 | 15  
 © Тарас Іванів († 2012)

В порах року наших душ

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

В порах року наших душ

Низькі хмари зійшлись подню.

Кроки йдуть, як чорний вуж, 

Проти Всесвіту, в безодню.

Розминувся свят банкет, 

Надійшла пісна вечеря.

Хтось торочить – етикет, 

Сам же, сам – глуха тетеря.

Безоглядна течія, 

Безпардонні брудні рухи

Вертять, зміять ніжний пух

Ще живий, ця смерть – лиш слухи.

Несусвітні береги, 

Солодавий присмак болю.

Блиском вічної ріки

Душі зорями сп’ють волю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2011 20:52  Оля Стасюк => © 

Вужі поснули, тетері полетіли, а хандра не відступає...

 12.11.2011 19:35  Тетяна Чорновіл => © 

Вірші вражають з огляду на вік і трагічне передчуття!

 12.11.2011 19:23  Каранда Галина => © 

Ви знову за своє... вірші хороші, згодна...

 12.11.2011 19:16  © ... 

Вірші в збірочці за 94 просто чарівні ...13 рочків йому боло.

 12.11.2011 19:14  © ... 

Як Вам Олесь Степаненко?

 12.11.2011 19:10  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже сподобався вірш! Ритм - це щось!
На мою думку, замість
 Безоглядна течія,
можна
 Безоглядних течій рух,
Та то я так суну носа. Автору видніше!!! 

 12.11.2011 19:08  Каранда Галина => © 

не знаю що сказати. звучить сумно й красиво...


але чому проти Всесвіту? що в безодню - згодна, але хіба проти? закрутило у вир, і тягне, яке вже там ПРОТИ...