04.11.2014 02:27

для всіх

422

5 | 5

 © Зельд

НА САВУР - МОГИЛІ

«Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рожденный в нацистской стране, вскормленный пропогандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, уничтожать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей, рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы - звери. Лютые, кровожадные, но … смертные.»

А. Солженицын.

Омийте скупою сльозою

Обличчя своє за мною, 

Коли уста заніміють

Й по серці пройде борозною

Глибока рана…

Вибачте всі гріхи!

Правду скажіть над труною:

Що так рано не думав іти, 

Що був настоящим «Укропом»!

Від чуба і аж до п`яти.

За танком, у вирві - ямі

Два волошкові зрази, 

Їх до Небесної Брами

Ангели проводжали.

Збираються краплі над нами:

- «Так пити хочеться, брате, 

Візьми.., 

передай оце.., 

мамі…"

І тихо «пішов» за дощами...

Хлопчина - художник, вміло

Малює обличчя рване, 

Згодом хтось упізнає, 

Коли і його не стане.

У грудні Святий Миколай

Залишить дарунки на сіні, 

У січні - хурделиці сильні

Постукають в шибку з Різдвом, 

У лютому - крепкі морози, 

У березні - гілку мімози, 

(Частинку жіночого щастя)

Накриєте стіл полотном.

У квітні - розмиті дороги, 

Травневі - сльота і грози:

Вас знову зберуть за столом -

Червня пасхальні дзвони.., 

…Жара у липні.., 

Поснули серпневі зорі.

…кулі…

Мимо броні пролетіли, 

В окопі обм’якло тіло

Й уже не боїться смерті.

Свідомість зриває Его, 

А вже вересневі ночі -

Нестерпні.

Дощить.

У калюжі жижа, 

А побратимів обличчя

З безвиході посіріли, 

ВтиснУлись у грунт, 

хрипіли, 

Чекали нагоди, 

крИли

І дощі, і «ГРАД»..

- «Кацапи - дибіли!»

З траншеї не видно цілі:

Розрили Савур - Могилу, 

Лежить собі мертве тіло, 

Зі скроні потічком стиглим

В багнюку, дощем прибиту, 

Спливає і гасне світло…