На могилі "сестри"
Ще не жила, а вже утомилася,
Ще не вмерла, а вже ненароджена.
Нагрішила, але й намолилася…
Молода, але сива і зморщена…
Москалем ненависним розділена,
Європейцем як слід не захищена.
Колись була щасливою, вільною,
Тепер зброя і кров стали ближчі нам…
«Братній» нарід російський з обіймами
В нас на шиї петлю знов затягує,
Зі своїми донбасо-повіями
Нашу кров поглинає зі спрагою…
Українці ж не будуть під «сестрами»,
Які яд у горня ладні кинути.
Ми родилися мужніми, чесними
І за Неньку готові загинути…
Та пропаде «сестра», що від мачухи
Хитро нищить «сімейну ідилію».
І немов собі бавиться в «танчики»
Над своєю страшною могилою…
