Я, може, - птах
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я, може, - птах, відірваний від Львова,
З самого серця, із якогось двору,
Де виноград осінньо-кольоровий
Розпалює акцентом ніч казкову.
Не від фасадів і скульптур античних -
З старенького високого карнизу;
Мені і зараз відчуття це звичне –
Немов душа кидається донизу.
Життя вже раз із двісті перешила.
Бувало, часом, сяяла зорею,
Та там, у Львові, душу залишила.
Коли ж іще повернуся по неї?..