Нитками срібними вплітає ніч одвічне
з рубрики / циклу «Осіння феєрія»
Нитками срібними вплітає ніч одвічне:
Душі бентежні фібри – одкровення уст
Як завжди, ціль одна – не думати про вічне,
Хоч з голови не йде чомусь зухвалець Пруст…
Й ліплю нашвидкуруч сюжет з своїх ілюзій
Висмикую з життя крупинки світлих днів
На рівні відчуттів, в буденності напрузі
Відтворюю канву напівпрозорих снів…..
Та туляться в рядки слова щось недоречно,
І моститься печаль блохастим кошеням
Сприймається вона як щось беззаперечне
Насправді ж тільки мить осінньо-дощова
Харків, 18.10.2014
