Хвилини Львова
Хвилини за хвилинами минають,
Проходять, відлітають в небуття.
Вони напевно забагато знають
Але кому потрібні ті знання.
Хтось на вершині радості стрибає,
А хтось підвали смутку сокотить.
Сьогодні – є, а вчора вже немає.
Коротка віра у найдовшу мить.
Летить, дзижчить у вухах рій картатий
З думок – комах, не виведеш нічим.
І анекдот старенький, бородатий –
-веселий джміль, придуманий ніким.
Лоскоче ніс знайомий гострий запах
Залізних брам, старих дверей й столів.
Облізлий пес сидить на задніх лапах.
Від духу пива злегка захмелів.
І леви косять поглядом холодним
Прибулих як траву перед дощем.
Тут завжди залишаєшся голодним,
Зодягнений лиш духом і плащем.
Калюжі скрізь, з них виглядають мрії
Й кружальцями зникають по краях.
Звисають долі і лежать надії
На лавах і в розбитих ліхтарях.
А філіжанка випитої кави,
Господаря позбувшись накінець,
Чекає вже нової слави,
І ароматний заклика вінець.
Хвилини Львова – не хвилини часу,
Яскраві вогники в закоханих очах.
Без майстра сформувались у прикрасу
Й осіннім листям замаїлись на плечах.