Осінь
В природі чудо-красота, багряная пора,
Чарує мило зір і душу осіння велич золота.
Як ніби, пензлем різнобарвним Господь красу намалював,
Енергію ту животворчу з благословенням нам послав.
І все навкруг: краса барвиста своєю величчю вражає,
Дерева в шати багрянцеві і в золото Творець вдягає.
Любов до тебе, осінь мила, природа розкішна -
Купатися, прощатися в багатстві потішно.
Прозора неба голубінь вже прохолоду посилає,
І так легенько, невагомо вже літо бабине літає.
І неповторна, незрівнянна, прекрасна осінь золота,
Чарує, умиляє серце її прощальна красота.
А дерева восени, як розкішні панни -,
Зодягнулись в золото і в багрець востаннє.
Своє листя, як магію, чудом наповняють,
Різнобарвними фарбами себе величають.
І червоним, оранжевим, пурпурово-ясним,
Ці кольори, як музика, осіння прекрасна.
Сім кольорів і сім нот у життєвій гаммі,
Щоб відчути цей світ наш, Богом людям даний.
Яблука червонобокі з дерев опадають,
І птахи ключем журливим в вирій відлітають.
Виноград – це дар Господній, гронами звисає,
І нектар любові людям- вино посилає.
Як же все це не любити - цю пору чудову,
Що раняє серце й думи, й тішить нашу мову.
Ніжить душу і чарує та краса прощальна,
Вибух золота й багатства до зими востаннє.
І це осінь – це цариця - краса незрівнянна,
Всі віки і всі століття пора в році славна.
Описана, змальована в віршах і картинах,
В піснях, в витворах мистецтв і в мріях незримих
.
Нам Господь подарував рай Землі осінній,
Щоб народ наш гімн співав природі нетлінній.
Щоб співав і прославляв Бога І природу,
Беріг, любив і кохав від роду до роду.
с. Нижні Станівці, Буковина, 27. 09.2014.с
